Хвороба Осгуда - Шлаттера (m. Osgood - Schlatter), остеохондропатія горбистості великогомілкової кістки ( місця прикріплення власної зв'язки надколінка), апофізіопатія, Апофіз Шлаттера, Лауда хвороба, синдром Осгуда. У 1903 р. американський ортопед Osgood R. W. і швейцарський хірург Schlatter С. незалежно один від одного описали своєрідну зміну в області великогомілкової кістки у осіб підліткового та юнацького віку.

Відноситься до остеохондропатій, однак в останні роки з'явилися дослідження (Н. Л, Крилов, 1970), в яких доведена провідна роль у генезі даної патології ушкодження зв'язки надколінка, у вигляді часткового відриву від апофіза або удару в її нижній частині, тобто травматичного , верифікують лігаментіт з формуванням у зв'язці кісткового фрагмента.

Зустрічається частіше у хлопчиків 13 - 18 років. У більшості випадків це двостороннє ураження. Клінічно проявляється болючою припухлістю конічної форми в області горбистості великогомілкової кістки, яка краще визначається при зігнутому колінному суглобі. Біль посилюється при ходьбі, через 1-2 міс відзначається різко виражена атрофія м'язів стегна.

Рентгенологічно при строго бічній проекції в апофізі великогомілкової кістки визначається дефект (ніша) і тінь кісткового фрагмента, розташованого поблизу. На м'якому рентгенологічному знімку відзначається потовщення зв'язки. При тривалому перебігу захворювання горбистість великогомілкової кістки деформується, формується екзостоз, нерідко простежуються гроновидні просвітлення. Процес закінчується склерозуванням розрідженої ділянки кістки. Прогноз благоприємний.